Олег Лебедєв: До того часу, поки я сам не почав брати участь у 3100-мильному пробігу, культура багатоденних пробігів для мене була у дивину. Я знав, що крім класичних марафонських дистанцій на 42,195 км, проводяться добові пробіги, 100км, 50км і т.ін. Але так, щоб людина бігла декілька днів?!
Зараз, маючи за плечима дев’ять фінішів на 3100 миль (кращий результат – 48 днів 4години – 2014р.), можу сказати, що багатоденні пробіги корінним чином відрізняються від «разових» стартів, як я їх зараз називаю. Перш за все тим, що розумом неможливо побачити фініш… Це виробляє зовсім інший підхід до здолання дистанції.
Багатоденні пробіги можна розділити на два види: біг на час і біг на відстань. До перших відносяться пробіги на 24, 48 годин, 6 та 10 днів та інші. До других – всі, де фіксована дистанція, яку треба пробігти. Наприклад, 3100 миль – найдовший сертифікований пробіг у світі. Якщо ви тільки вирішуєте робити перші кроки в багатоденних пробігах, то перший вид набагато «м’якше». З якою швидкістю ви не бігли б, по закінченню часу пробіг завершується… В бігу на відстань часто можна зустріти щоденну норму, що розраховується з ліміту часу від організаторів. Скажімо, на моєму пробігу 3100 є контрольний 51 день, в який бігуни мають вкластися. Звідси норма – 98 км на день.
Я з подивом дізнався, що перший багатоденний «захід» відбувся більше ніж сто років тому: Эдвард Пэйсон (Edward Payson) пройшов 1326 миль від Портланда до Чікаго за 25 днів. І вже у 1870 році 75000 глядачів вітали учасників 6-денної ходьби в США, яка почала називатися Чемпіонатом світу на довгі дистанції (Long—Distance Championship of the World ). З часом ці змагання переросли на біг/ходьбу. У 1880 році Фред Хітчборн (Fred Hitchborn) встановив рекорд в 565 миль (908, 5км) і потім на 100 років інтерес до багатоденних пробігів у світі пропав…
Тільки в 1980 році відбувся перший у 20 столітті 6-денний пробіг у Каліфорнії. В 1984 році Янис Курос (Yiannis Kouros) став першою людиною, яка вибігла 1000км за 6 днів – він пробіг більше ніж 1022 км. Цей рекорд протримався до 2005 року, коли Яніс покращив своє ж досягнення – 1036 км, CliffYoungAustralian6-dayrace.
В 1996 році Марафонська команда Шрі Чинмоя вперше організувала 10-денний пробіг «Самоперевершення» під Нью-Йорком. З 1998 року команда проводить і 6-денний пробіг. Спочатку умови, які запропонував Шрі Чинмой на багатоденних пробігах, сприймалися в штики. Спортсмени бігали по колу, приблизно в одну милю, і не було передбачено ніяких грошових винагород переможцям.
Що стосується бігу по невеликому колу – зараз це прийнятий світовий стандарт. Виявилось, так набагато зручніше обслуговувати бігунів і вирішити максимум побутових проблем: харчування, пиття, відпочинок, масаж і т.ін.
А щодо грошових призів…Цікаво відмітити: не зважаючи на велику суму, яку Пейсон отримав за фініш ($10 000) і подальше матеріальне стимулювання спортсменів, цей Чемпіонат світу згас. Теж саме відбувається й через сотню років з багатьма іншими змаганнями, де організатори висувають матеріальний стимул. У 2008 році, наприклад, відомий пробіг Cliff Young Australian 6 – day race оголосив про свій останній старт…
На мій погляд, істинні мотиви людей, які беруть участь у таких складних змаганнях, лежать далеко за межами заробітку грошей. Один мешканець Москви, який подзвонив на радіо «Говорить Москва» під час мого прямого ефіру, відмовлявся повірити, що за фініш на 3100-мильному пробігу ми отримуємо лише кубки та сертифікати. До речі, повна назва змагань – «Забіг самоперевершення на 3100 миль». Вже в самій назві – орієнтир для того, щоб фінішувати…